EDDIE UA Lab – синтетичні сценарії та реальні тестові процеси
Зміст статті / On this page (13)
- Для чого потрібна лабораторія
- Статична демонстрація у браузері
- Локальна інтеграційна лабораторія
- Десять груп перевірок
- Що підтверджено
- Наступні випробування
- Чому прості кнопки на сайті не є доказом роботи державної інфраструктури
- Один тест: чому відкликання складніше за зміну напису
- Інший тест: корекція не повинна знищувати історію
- Третій тест: передавання між вузлами без двох «правильних» відповідей
- Як інженер повинен оцінювати доказ
- Що наступного треба зламати в тестовому середовищі
- Матеріали
Для чого потрібна лабораторія
Потрібно не лише написати «відкликання працює», а й відтворювано показати, що новий запит відхиляється після припинення права, що стара ревізія зберігається після корекції, а старий технічний оператор не може створювати нові підтверджені версії після передавання повноваження. Негативні сценарії так само важливі, як успішне читання.
Статична демонстрація у браузері
Відкрити браузерну лабораторію
На умовному підприємстві зі синтетичним EIC відбувається імітація перевірки представника, надання права агрегатору, читання 100.0 кВт·год, виправлення до 97.5 кВт·год, передавання інформаційного вузла A → B, відкликання та відмова каталогу. Усе існує в поточній вкладці, без зовнішньої мережі. Кнопка перевірки – не справжня юридична ідентифікація.
Локальна інтеграційна лабораторія
Скрипт інтеграції в приватному репозиторії запускає три справжні окремі локальні HTTP-процеси – каталог, вузол A та вузол B – з трьома SQLite. Браузер отримує результат через loopback-міст, а сервер зберігає durable intent, версію відповідальності й обробляє сценарії відновлення. Працює на одній машині, а не в трьох організаціях.
Команда запуску з кореня репозиторію: python integration/bridge.py --port 18200. Доступ тільки на локальній адресі 127.0.0.1. Її не можна публікувати через зворотний проксі. Це не справжній API DataHub.
Десять груп перевірок
- Неуповноважене читання та відсутність витоку про чужу ТКО.
- Прив'язка синтетичного дозволу до конкретної категорії та отримувача.
- Дозволене читання з ревізією, інтервалом, одиницею та джерелом.
- Відкликання – відмова новим запитам за цією підставою.
- Корекція – історія не переписується непомітно.
- A → B – зростання epoch і блокування застарілої спроби A.
- Зупинка каталогу – небезпечні операції не підтверджуються.
- Перезапуск – стан відновлюється з SQLite.
- Повтор операції, помилкове повідомлення та неприйнятний формат.
- Аудит – тест, commit, вихідна умова, результат, версія коду.
Що підтверджено
GitHub CI раніше пройшов на програмних етапах #7, #9, #11 і інтеграційному PR #30. Це підтверджує налаштовані синтетичні тести. Не підтверджено мережеву стійкість між незалежними організаціями, законну PKI, виробничі рівні доступності, реальні права споживачів або відповідність усьому Регламенту ЄС 2023/1162.
Наступні випробування
Незалежні вузли й ключі різних організацій; mTLS, підписані квитанції; відмова між транзакціями; split-brain і мережеві поділи; тестова процедура підтвердження реальних прав на EIC; незалежний зовнішній аудит. Реальні дані не можна додавати до лабораторії без законної підстави й договорів.
Чому прості кнопки на сайті не є доказом роботи державної інфраструктури
Вебдемонстратор корисний, коли потрібно пояснити послідовність дій. Користувач бачить умовну компанію, синтетичний EIC, оператора A, оператора B, дозвіл і вимірювання. Він може натиснути «надати доступ», «отримати дані», «відкликати» або «передати відповідальність». Але якщо всі події відбуваються в пам'яті браузера, ми довели лише логіку сценарію, а не можливість працювати з реальними правами й даними.
Саме тому EDDIE UA має ще один рівень – локальний багатопроцесний стенд. Він запускає різні процеси каталогу й вузлів із власними SQLite. Це дозволяє змусити один процес припинити роботу й побачити, як інші відповідають на помилку. Водночас вони все ще працюють на одній машині, користуються синтетичними ключами та не мають підтверджених міжорганізаційних прав. Плутати такий стенд із виробничою федерацією було б неправильно.
Один тест: чому відкликання складніше за зміну напису
Умовний споживач надає агрегатору доступ на певний період, після чого відкликає його. Проста модель змінить прапорець granted на false. Справжня система повинна відповісти на складніші питання: коли рішення набрало чинності, чи всі задіяні вузли отримали повідомлення, що робити з незавершеним запитом, чи може отримувач повторно запросити вже отриману історію, чи існує інша законна підстава для оброблення.
Лабораторний тест має перевіряти негативний результат після відкликання, журнал подій і поведінку при недоступності каталогу. Однак точний юридичний режим, строки й винятки не встановлюються тестовим кодом – вони мають походити з компетентних нормативних джерел.
Інший тест: корекція не повинна знищувати історію
У синтетичному інтервалі спочатку записано 100,0 кВт·год, згодом – виправлення до 97,5 кВт·год. Якщо система просто замінює одне число іншим, отримувач не зрозуміє, чому його ранній аналіз відрізняється від нового. Тому потрібно фіксувати номер ревізії, час, джерело, причину, старе й нове значення відповідно до режиму журналювання. Демонстрація такої послідовності показує ідею відтворюваності, але не надає даним офіційного розрахункового статусу.
Третій тест: передавання між вузлами без двох «правильних» відповідей
Уявімо, що відповідальність за технічне представлення історії переходить від A до B. Поки B приймає snapshot, A може втратити зв'язок. Якщо обидва незалежно заявлять про право створювати чинні версії, виникне split-brain. Синтетична модель використовує epoch і журнал, щоб координувати зміну та відхиляти застарілі команди. У виробничій системі знадобляться окремі вузли, захищена ідентичність, підписані квитанції, тестування затримок і мережевих розділень, а також надійність самого каталогу.
Ключовий критерій – не швидкість красивої анімації, а неможливість отримати суперечливі підтверджені стани в межах формально визначеної моделі загроз.
Як інженер повинен оцінювати доказ
Кожний тест має містити вихідні умови, тип операції, очікуваний результат, фактичний результат, версію коду, середовище запуску й негативні варіанти. Потрібно розрізняти pass одиничного тесту, pass інтеграційного тесту, незалежний аудит безпеки та законну акредитацію. Це чотири різні твердження.
Публічна версія демонстратора повинна залишатися на вигаданих точках, ніколи не збирати реальні ЕІС, договори чи дані клієнтів у відкриту форму та чітко зазначати, що кнопка «перевірити представника» не є юридичною автентифікацією.
Що наступного треба зламати в тестовому середовищі
Потрібно навмисно створювати розриви мережі, втрату повідомлень між вузлами, відставання годинників, старі підписані дозволи, повторне надсилання операцій, компрометацію одного ключа, аварію між підготовкою snapshot і зміною authority та переповнення сховища журналів. Тільки після незалежної перевірки можна заявляти про конкретні гарантії надійності; і навіть тоді юридичний допуск до реальних вимірювань є окремою умовою.

